Про урбаністику.

Минулих вихідних відвідувала сестру в Братиславі.

Там в літній сезон на берегу Дунаю в парку щороку організовують відпочинкову зону: привозять пісок, роблять майданчики для пляжного волейболу, просто пляжі з лежаками, душ, літній кінотеатр, купа кафе і барів, навіть неглибокий басейн.
Вхід безкоштовний, це спільний громадський простір для відпочинку.

Гріючись на сонечку в шезлонгу  постійно думала про те, як, з однієї сторони, все просто і разом з тим геніально – жителі і гості міста отримують всі вигоди відпочинку десь на курорті не виїжджаючи з рідного міста (ну, крім купання – вода в Дунаї брудна).